Перейти до основного вмісту

Андрій Авторгов vs Мін’юст: зустрінемось у суді

В юридичній спільноті багато неоднозначних думок з приводу припинення діяльності приватного виконавця Андрія Авторгова. Про те, як планує відстоювати свою позицію у суді та які вимоги висуватиме Мін’юсту у позові, а також про головні недоліки інституту приватних виконавців в Україні в інтерв’ю «Дзеркалу суддів України» розповів Андрій Авторгов. 
 

- Пане Андрію, що стало причиною припинення Вашої діяльності як приватного виконавця? Які аргументи були наведені Дисциплінарною комісією та стали причиною застосування до Вас такого виду дисциплінарного стягнення ? 

На моє переконання, це просто розправа за те, що я за чотири робочі дні виконав судове рішення, яке не виконувалось органами Державної виконавчої служби близько двох років. 

При цьому в ЄДРСРУ можна знайти як мінімум три ухвали суду, якими за скаргами стягувача, дії державних виконавців щодо відмови у прийнятті до виконання, а також бездіяльність державних виконавців, яка полягала у безпідставному невиконанні зазначеного судового рішення, визнавались незаконними. Жодних скарг до суду на мої дії, як приватного виконавця, ані боржник, ані стягувач не подавав. 

Що стосується протоколу, який мені було надіслано (а рішення комісії оформляється протоколом), то він взагалі не містить жодної аргументації. Слухали, голосували, прийняли рішення. Крапка. 

Між тим, відповідно до ч.5 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»,  під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Ну не могла ж комісія написати, що приватним виконавцем «заподіяно шкоду» у вигляді виконання у повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом.

-    Ви повністю не погоджуєтесь з аргументами Комісії?

Я так розумію, що Дисциплінарна комісія повністю погодилась з поданням, яке було направлено комісії директором Департаменту Державної виконавчої служби Олексієм Воробйовим.

Зі свого боку вважаю це подання упередженим, юридично безграмотним та абсурдним. Фактично подання зводилось до двох, на думку особи яка його склала, порушень. 

Перше – це здійснення приватним виконавцем виконавчого провадження незважаючи на те, що в органі ДВС знаходилось на виконанні виконавче провадження по виконанню цього ж наказу.

Від себе скажу, що в органі ДВС воно не «знаходилось на виконанні», а всупереч вимогам закону та без наявності оригіналу виконавчого документа залишалось незакінченим. При цьому, ще в жовтні 2017р. стягувач просив ДВС повернути йому виконавчий документ, оскільки його виконання виконавча служба просто саботувала.

На моє переконання, незакінчене виконавче провадження, без оригіналу виконавчого документа перебувало у Шевченківському районному відділі ДВС свідомо та умисно, задля створення штучних перешкод за задумом авторів такої «схеми», для пред’явлення виконавчого документу до будь -якого приватного виконавця. При цьому жодних підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання у мене не було.
Департамент ДВС розцінив це, як «подвійне притягнення боржника до відповідальності...».

І друге - невиконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва, яка не зупиняла виконавче провадження та не стосувалась приватного виконавця взагалі.

Слід зазначити, що в ухвалі Господарського суду м. Києва було зазначено про те, що боржниками за даною ухвалою є стягувач та боржник. Саме посадовим (службовим) особам даних товариств, а не приватному виконавцю ухвалою було заборонено вчиняти певні дії.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із елементів  верховенства  права є принцип правової визначеності. Цей принцип стосується і судових рішень, які не можуть стосуватися невизначеного кола осіб.

Приватний виконавець не був визначений боржником за даною ухвалою. Крім того, вчинення жодних дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого документа в порядку передбаченому законом, Господарський суд м. Києва мені  не забороняв.

Слід зазначити, що чинним законодавством взагалі не передбачено забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. В п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено про те, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Така позиція знаходила своє відображення у судовій практиці при здійсненні як цивільного, так і господарського судочинства (Постанова Вищого господарського суду України (ВГСУ) від 26 липня 2016 року у справі №910/29237/15; Постанова ВГСУ від 09 листопада 2015 року у справі №907/636/15).

В Постанові від 09 листопада 2015 року ВГСУ зазначив, що «...суд не може заборонити органам державної влади (в тому числі й органам Державної виконавчої служби) та/або органам місцевого самоврядування здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження».
В ухвалі, невиконання якої мені закидає Департамент ДВС,  не було жодного слова про заборону виконання судового рішення чи зупинення виконавчого провадження!

-    Рішення було прийнято одноголосно? Ніхто із членів не висловлював окрему думку? 

-    На жаль ні. Ще з моменту її формування я усвідомлював, що ця комісія дуже далека від визначення «суд честі», як її називають у країнах з приватною формою виконання, і навіть у юридичній пресі висловлював побоювання, що вона може стати інструментом розправи. На превеликий жаль, я виявився правим.

До речі, головував на засіданні комісії С.В. Шкляр. При цьому, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. № 285-р «Про звільнення Шкляра С. В. з посади заступника Міністра юстиції України з питань виконавчої служби», С.В. Шкляр був звільнений з посади заступника міністра юстиції за власним бажанням.

Відповідно до пункту 3 § 31 Постанови КМУ від 18 липня 2007 р. № 950 «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України», Розпорядження Кабінету Міністрів набирає чинності з моменту його прийняття, якщо таким розпорядженням не встановлено пізніший строк набрання ним чинності.
Таким чином з 10.05.2018р. С.В .Шкляр вже не обіймав посаду заступника міністра юстиції України, а в засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців яке відбулося 14.05.2018р. брала участь, головувала та голосувала на ньому, неуповноважена на це особа.

-    Ви неодноразово заявляли у ЗМІ, що будете оскаржувати рішення. Ви вже подали позов? Якими будуть (чи вже є) його вимоги? 

Позов буде про визнавання протиправним та скасування і Рішення комісії і Наказу Мін’юсту. У разі його задоволення, наступним буде позов про стягнення шкоди, заподіяної незаконними діями.

-    Назвіть головні недоліки інституту приватних виконавців в Україні.

Головний недолік запровадження інституту приватних виконавців в Україні полягає в тому, що його запуском та контролем займався і займається конкурент приватних виконавців - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. 
А щодо недоліків самого інституту, то я їх не бачу. Приватні виконавці чудово зарекомендували себе в багатьох країнах Європи, пострадянських країнах Балтії, Молдові, Грузії, Казахстані.

Проте, в нашій країні є всі підстави побоюватись, що він може перетворитися на другу державну виконавчу службу, оскільки чиновники Міністерства юстиції фактично намагаються «підім’яти» його під свої корупційні забаганки.

-    Що Вас спонукало стати приватним виконавцем? Адже Вам довелось пройти складний конкурс та деякі бюрократичні процедури. Яка головна мотивація рухала Вами?

У 2000-х я працював на посаді державного виконавця, але фактично прийшов у приватні виконавці з адвокатури.
Я є автором численних наукових та практичних публікацій, присвячених виконавчому провадженню. Один з перших з 2003 року «носився» з ідеєю запровадження в Україні приватних виконавців.

Захистив кандидатську дисертацію на тему «Адміністративно-правовий статус державного виконавця».

Нагороджений подякою Проекту Європейського союзу «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні», «За розбудову професії приватного виконавця». В Проекті ЄС я працював як національний експерт при проведенні реформи примусового виконання судових рішень.

Одним з перших склав кваліфікаційний іспит приватного виконавця, на якому набрав 97,5 балів зі 100 можливих.

Припинення моєї діяльності як приватного виконавця вважаю свавіллям та розправою і сподіваюсь довести це в суді.

Спілкувалась Аліса Ткачук.


Читайте також «Рішення про припинення діяльності приватного виконавця Андрія Авторгова приймалось одноголосно», - Олексій Воробйов


 

Залишити коментар