Перейти до основного вмісту

Відвід слідчої судді у кримінальному процесі

Написанню даної статті слугувала досліджена практика різних позицій слідчих суддів.  Підстави для відводу слідчого судді передбачені статтями 75-79 КПК України. Детально хотілося б зупинитися на дослідженні інших підстав відводу слідчого судді.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, не може брати участь у кримінальному провадженні: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Так згідно ухали слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкас у справі № 712/34/20 задоволено заяву захисника про відвід слідчого судді поданої у провадженні за клопотанням слідчого, про встановлення строків для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

 

пп

 

Щодо мотивів заяви про відвід слідчого судді, які лягли в основу вказаної ухвали

У заяві про відвід заявниця посилається на існування обставин, які на її думку викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості слідчої судді, при розгляді вищевказаного клопотання. Так, сторона захисту звертає увагу на відсутність завчасного повідомлення про час та дату розгляду справи №712/34/20, яка була призначена до розгляду на 13 год. 00 хв. 10.01.2020. Разом з тим, сторона захисту отримала смс - повідомлення про виклик на розгляд вказаної справи лише 09.01.2020 о 12 год. 00 хв.

Відповідно до ч.8 ст.135 КПК України, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. В порушення вищезазначених норм сторона захисту не отримала повідомлення про виклик вказаної справи за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом.

У заяві заявниця посилається на те, що з матеріалів клопотання, суду відомо, що захисники підозрюваних, як і самі підозрювані проживають у місті Києві та Київській області, крім того захисники надають правову допомогу і іншим клієнтам по іншим справам та мають відповідну завантаженість, відповідно прибути на виклик за один день в судове засідання в інше місто та іншу область не мали можливості.

Крім того, згідно з п.2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді смс повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01.06.2013 №73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику смс повідомленням, лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою смс - повідомлення.

Така заявка оформлюється безпосередньо в суді або шляхом роздрукування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Відтак, в матеріалах справи №712/34/20, відсутні будь-які заяви сторони захисту на згоду про отримання судової повістки за допомогою смс повідомлення, отже сторона захисту була неналежно повідомлена про час та дату розгляду вказаної справи.

Варто зауважити, що дана ситуація, яка виникла є дуже частим явищем у судовій системі, тому вважаю, що такі порушення не мають залишатись поза увагою сторони захисту, тобто сторона захисту повинна реагувати на порушення встановленого порядку виклику до суду осіб саме відводом судді у справі.

Згідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції України та Законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Пунктами 1, 2 ч. 7 ст. 56 вказаного Закону визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до Закону з дотриманням засад і правил судочинства. 

Також, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб`єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об`єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.

Зі змісту ст. 6 Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини з питань неупередженості суду вбачається, що правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Як правило, неупередженість означає відсутність упереджень або упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «Мікаллеф проти Мальти», п. 93). Європейський Суд з прав людини у своїй практиці проводить відмінність між суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі та об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «П`єрсак проти Бельгії», п. 30; справа «Грівз проти Сполученого Королівства», п. 69).

Таким чином можна дійти висновку, що слідчий суддя умисно, порушив засади рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В сукупності викладені обставини свідчать про неприязнь та негативне відношення слідчого судді до сторони захисту, в подальшому дана ухвала унеможливила виникнення у захисників та підозрюваних сумнівів в об`єктивності прийнятого судового рішення, крім того, уникнення зневіри щодо справедливості українського правосуддя, отже погоджуюсь із ухвалою про задоволення даного відводу з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Відтак, суддя прийняв ухвалу про відвід з метою недопущення виникнення у учасників судового провадження сумнівів в об`єктивності та неупередженості слідчої судді, для забезпечення достатніх гарантій на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, з метою недопущення порушень вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Прийнята ухвала повністю відповідає положенням п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схваленої Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року №2006/23, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку , якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Вимога "безсторонності", згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об`єктивно безстороннім тобто, суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.

       Важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

       Довіра це суб`єктивне ставлення особи на підставі внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин й цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але в супереч інтересам однієї зі сторін, сприймаються цією стороною як негативні й у зв`язку з цим викликають недовіру до суду.

Таким чином, об`єктивність розгляду справи, а отже вирішення її на основі суворого додержання законності забезпечується її розглядом суддею, щодо якого відсутні сумніви, в тому числі у стороннього спостерігача, в його неупередженості та безсторонності.

Згідно з п. 12 висновку N 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

Сумнів має бути виключений у будь якому випадку з тим, аби забезпечити дотримання прав учасників цивільної справи, оскільки відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус судів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, при прийнятті ухвали про відвід суд виходив саме з суб'єктивної оцінки сторони захисту у справі щодо дій судді. Так, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно може здаватися, що це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід судді, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

Помічник адвоката АО «Баррістерс» Микола Михальчук

Залишити коментар