Перейти до основного вмісту

Леся Ярова: «Чи може зріла людина фальсифікувати документ, аби бути адвокатом № 1?»

15 лютого 2019 року відбувся Всеукраїнський З`їзд адвокатів України, під час якого 94 делегати висловились про звільнення свого представника – рівненського адвоката Павла Луцюка, з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Підстав тому було декілька, і всі вони містились в матеріалах перевірка скарг щодо члена ВККС, які були в роздаткових папках З’їзду. Але остаточне рішення про «усунення» П.Луцюка з посади адвокати прийняли після розгромних виступів щодо нього з боку голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша, та суддів, які безпосередньо постраждали від упереджених дій П.Луцюка. Це була Леся Ярова, суддя Голованівського райсуду та Юрій Гломб, суддя Рівненського окружного адміністративного суду. Вони надали велику кількість матеріалів щодо недоброчесності члена кваліфікаційної комісії та розповіли, чому вважають рішення стосовно себе упередженими. Згодом, замість П.Луцюка до роботи у ВККС приступив адвокат Олександр Дроздов. Але відлуння тих подій й сьогодні наздоганяє учасників З’їзду адвокатів. Зокрема, вже в червні 2020 року в Рівному буде розглядатись позов адвоката Павла Луцюка щодо захисту честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Тож, ми звернулись безпосередньо до Лесі Ярової, аби з перших вуст оцінити перспективи цієї судової справи.

зїзд адвокатів

- 15 лютого 2019 року в селі Плав’є, що на Львівщині, відбувся V з’їзд адвокатів України. Як виникла ідея виступити на ньому?

- Це було стійке переконання, що обрання З’їздом адвокатів  Луцюка П.С. до складу ВККС було великою помилкою адвокатської спільноти, а його участь у відборі суддів мала невідворотні наслідки у вигляді зламаних доль та формуванні неякісного суддівського корпусу. Передувало формуванню негативної оцінки моє кваліфікаційне оцінювання в рамках судової реформи, під час якого Луцюк П.С., що був доповідачем по суддівському досьє, використав під час співбесіди щодо мене підроблену скаргу та неправдиву інформацію щодо наявності довіреності на управління транспортним засобом, а також кількості розглянутих справ. Згодом з’ясувалось, що Луцюк П.С. користується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, яке йому в КДКА Рівненської області не видавалось, але саме це свідоцтво надало йому право стати членом ВККС, адже підтверджувало відповідний стаж. 

Про це було написало у багатьох засобах масової інформації, з яких я, до речі,  і дізналась про використання Луцюком П.С. «липового» свідоцтва. Окрім того ці обставини були встановлені рішенням РАУ № 213 від 23 вересня 2017 року “Про результати розгляду звернення адвоката Савчук Ольги Михайлівни щодо видачі адвокату Луцюку Павлу Сергійовичу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1 від 25.12.2001 року”. Але чомусь Луцюк П.С. не оскаржив ні рішення РАУ, також, наскільки мені відомо, він не звертався до суду про спростовування недостовірної інформації, що була викладена в засобах масової інформації щодо використання ним підробленого свідоцтва.  

рау

Про всі ці факти я повідомила спочатку ВККС. Але там зазначили, що питання звільнення члена ВККС належить тому органу, який обрав його на цю посаду. Після такої відповіді я звернулась з аналогічною заявою до РАУ.  Одним з питань  З’їзду адвокатів  і було вирішення питання звільнення Луцюка П.С. з посади члена ВККС. До речі до РАУ надійшли заяви не лише від мене,  а й ще від трьох суддів, які були сформовані РАУ в матеріали перевірки. 

- Якщо коротко – в чому претензії п. Луцюка до вас та інших позивачів? І на якій стадії зараз перебуває розгляд справи?

- Оскільки це інтерв’ю для засобів масової інформації, запропоную читачам в межах публікації дати юридичну оцінку ситуації.

Отже, претензії Луцюка до мене, як це вбачається з позовної заяви, полягають в тому, що я у виступі на З’їзді адвокатів  не назвала його адвокатом,  звинуватила у вчиненні злочинів, закликала РАУ звернутись до правоохоронних органів. Окрім того, начебто зганьбила честь та гідність Луцюка П.С., оцінивши його дії як ганебні.  Але ж мною говорилось саме про ознаки кримінальних правопорушень, які з моєї точки зору вимагають юридичної оцінки.

Прошу звернути увагу на очевидні факти, які на сьогодні заперечити неможна.

Луцюк

Посвідчення адвоката № 1 в установленому порядку П.Луцюк не отримував. Цей документ Луцюку або хтось інший виготовив всупереч існуючим правилам, або він його підробив сам.  І це не посвідчення громади рибалок, яке дає право порибалити на приватному ставку. Цей документ дав можливість формувати суддівський корпус, адже підтверджував необхідний стаж. Чи не є це виготовленням та використанням підробленого документу? Чи не свідчить це про наявність ознак виготовлення та використання підробленого документу?

П. Луцюк при здійсненні обов’язків члена ВККС невідомо як і від кого отримав підроблений документ, якого не було в суддівському досьє і вирішував мою долю, використовуючи зазначену фальшивку. Чи не має це ознак кількох злочинів? І знов риторичне запитання. Саме про це я говорила у виступі на З’їзді адвокатів. Допускаю, що належне розслідування цих фактів дасть можливість  стверджувати і про інші факти порушення закону. Адже мотиваційні чинники дій більш ніж зрілої за віком людини щодо отримання адвокатського свідоцтва № 1 від когось  або  вручення його самому собі зрозуміти важко. Чи може зріла людина фальсифікувати документ, аби бути адвокатом № 1.  Ці факти, на мою думку, свідчать про серйозні психологічні проблеми, як прояв неабиякого марнославства. Проте, це лише на перший погляд.

Як не зрозумілі мотиваційні чинники маніпуляції з іншою неправдивою інформацією, про які я вже згадувала вище.

- Минулого року суддя Рівненського окружного адміністративного суду Катерина Недашківська забезпечила позов П.Луцюка щодо рішення з’їзду адвокатів України, і навіть зупинила його виконання. І не спинило пані суддю ні особисте знайомство з Луцюком, ні те, що в минулому вона була адвокатом та отримала від нього посвідчення адвоката, ні навіть те, що забезпечення позову в трудових справах неможливе, бо фактично це вирішить справу ще до того, як суд почне її розглядати по суті. Зараз справа теж розглядається в Рівненському суді? Ви вбачаєте можливий конфлікт інтересів і в цьому випадку?

- В мене без сумніву є своя думка щодо цього питання. Але я зв’язана Правилами суддівської етики, які мені не дозволяють повно відповісти на це запитання. Окрім того, я не була учасником того судового процесу.    Пригадую, що основний позов, за яким було розглянуто забезпечення позову, не розглядався в Рівненському окружному адмінсуді по причині самовідводів суддів, а справу було направлено в іншу область.  Як на мене, можливо, і дійсно, доцільно було б розглядати справу за позовом Луцюка П.С. в будь-якому іншому суді поза межами Рівненської області.  «Проти» буде лише позивач, адже він вже оскаржив ухвалу про направлення справи за підсудністю і тепер справа розглядатиметься в Рівненському міському суді.

- Пропоную ще трохи «розібрати» позов пана Луцюка. Одна з тез – З’їзд для адвокатів, а отже виступати мають тільки адвокати. Що скажете?

- Так, дійсно, З’їзд адвокатів - це захід, який організовується та проводиться адвокатською спільнотою. Беруть участь у таких заходах адвокати, які обрані делегатами від різних регіонів України. Але під час проведення таких заходів, присутність запрошених осіб не забороняється. Також не забороняється запрошеному надати можливість для виступу.  Я не брала участь у З’їзді як делегат. Я була серед запрошених осіб, оскільки до порядку денного були включені питання звільнення Луцюка П.С. з посади члена ВККС  за моєю заявою в тому числі. Вважала, що присутність суддів на З’їзді адвокатів свідчить як про їх відкритість, так й готовність надати додаткову інформацію та відповісти на запитання колег-адвокатів. Прикро, що сам Луцюк П.С.   не з’явився на З’їзд адвокатів, хоча був запрошений, так само як і я.

позов

- Позивач також стверджує, що стосовно нього до ЄРДР не внесено жодних повідомлень про злочин, а ви на з’їзді наголошували, що його дії містять ознаки злочину, передбачені 358, 366 КК України? Мені цікаво, як виглядатиме спростування цієї інформації, в разі якщо суд буде виграно – ви маєте скликати З’їзд адвокатів і сказати, що «Луцюк не скоював злочини», чи як?

- Те, що я вбачаю в діях Луцюка П.С. ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 358, 366 КК України не свідчить про звинувачення його у вчиненні них і не значить те, що є порушені кримінальні провадження. Очевидно позивач не бачить різницю між одним та другим. Разом з тим, наскільки мені відомо, за фактом використання свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю № 1 від 25.12.1993 року, видане на ім’я Луцюка Павла Сергійовича,   порушене кримінальне провадження за № 12020180010001688. І розслідування цього кримінального провадження та надання юридичної оцінки цьому факту, доцільно було провести не у Рівному, де син Луцюка П.С. є заступником керівника Рівненської місцевої прокуратури, а у будь-якій іншій області.  

Щодо того, як має виглядати спростування інформації, мав би у позові висловитись позивач. І те, як він його бачить, може бути відомо лише йому. 

- Безпосередньо ваші слова у відношенні П.Луцюка - «його ганебні вчинки» - можна вважати порушенням честі та гідності? До речі, позивач згадує про рішення ЄСПЛ «Лінгенс проти Австрії», але я особисто не зрозумів, в якому саме контексті. У вас є припущення?

- Національні суди, керуючись принципом верховенства права, мають застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, а також практику ЄСПЛ. На жаль, трапляються випадки, коли адвокати в процесуальних документах, а також судді в своїх рішеннях посилаються на рішення ЄСПЛ, які не мають відношення до спірних правовідносин, а тому й сумнівна паралель між ними. Щодо рішення Лінгенс проти Австрії воно може та повинно застосовуватись до подібних правовідносин, оскілки в ньому міститься наступний висновок «…Слід  уважно  розрізняти  факти  та оціночні судженняНаявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна…».  Луцюк, посилаючись на це рішення ЄСПЛ в позовній заяві мав зазначити по-перше, які мої висловлювання є фактичним твердження, а по-друге надати докази того, що поширена мною інформація є такою. Ознайомитись із текстом позовної заяви є можливість на моїй сторінці в Фейсбук. На моє переконання, в ній немає ні першого, ні другого.  Саме тому, напевно є незрозумілим, в якому контексті позивач згадує це рішення. Але в будь якому разі остаточну оцінку позовним вимогам має надати суд.

луцюк2- В позові йдеться і про те,  що ви «досі поширюєте недостовірну інформацію» щодо Луцюка? Чи так це?

- Не можу погодитись із твердженням Луцюка про поширення про нього в мережі Фейсбук недостовірної інформації.  Переконана, якби він так дійсно вважав, це б було предметом спору ще одного позову. В одному з останніх моїх постів щодо Луцюка П.С. висловлено думку, що його участь у заходах, що організовується та проводиться адвокатами, перш за все дискредитує цей захід та усю адвокатську спільноту. І знову таки, це оціночне судження, а не фактичне твердження, яке вимагається для того, аби інформація вважалась недостовірною.

- Посилання на постанову Пленуму ВСУ – це не привіт з минулого? Здається, постанова Пленуму ніколи не була джерелом права, та й зараз в своїх рішеннях ВП ВС все більше відходять від позитивістських настроїв, а більше дивиться на квазіпрецедентний підхід... Принаймні, мені така побудова позову – яка на 70% складається з цитування Пленуму - здається занадто вже архаїчною…

- Старе не значить погане. До речі, рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» теж не нове, воно від 1986 року, але актуальним є і зараз. На нього посилаються як в рішеннях національних судів, так і рішеннях ЄСПЛ. Постанова Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” містить ідентичні висновки про те, що фактичні твердження слід відрізняти від оціночних суджень.   Постанови Пленуму ВСУ були покликані створити однакове розуміння та застосування норм права судами різних юрисдикцій. І попре те, що  вони не є джерелами права, вони були обов’язковими для виконання, правда з можливістю відступлення від них. В пункті 7 розділу ХІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу  зазначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд Великої палати Верховного суду, якщо така колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо  застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного суду України. Отже Велика палата Верховного суду має враховувати висновки, викладені в рішенні Верховного суду України. І певно неправильним було б очікувати від Великої палати Верховного суду нових постанов з тим, щоб виключно на них посилатись, якщо з приводу подібних правовідносин вже раніше висловився Верховний суд України. 

Інша справа, коли обґрунтовуючи позовні вимоги та посилаючись на Постанову Пленуму ВСУ, позивач посилається на норму закону, яка втратила чинність шість років тому.

До речі, в іншій справі за моїм позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації суд першої та апеляційної інстанції також посилався на вказану Постанову Пленуму ВСУ.

ярова2

- Ще один аспект який мене здивував – чи не здалось вам, що в останніх абзацах позову йдеться ледь не про настанови суду, як він має вирішити справу (дослівно: «у судовому рішенні має бути зазначено»)?

- Я так не думаю, адже знову ж таки, фактично позивач просто послався на відповідні пункти Постанови Пленуму ВСУ та процитував їх у позовній заяві.

- Чи спілкувались ви з іншими відповідачами? Що відомо про їхню позицію?

- Так, спілкувалися, але вважаю некоректним висловлювати позицію замість когось, адже мене на це ніхто не уповноважував. Правильним буде, якщо я буду озвучувати виключно свою позицію. 

 

Розмовляв Сергій Козлов,

Голова Асоціації судових репортерів України

Залишити коментар