Перейти до основного вмісту

На журналіста подали до суду за розголошення лікарської таємниці

Відповідно за законодавства лікарська таємниця - це відомості про хворобу, медичне обстеження, огляд та їхні результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, які стали відомі медичному працівникові або іншій особі у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків. Але зовсім нечасто можна зустріти судові справи, які б стосувались відповідальності за порушення законодавства в цій сфері, тому справа, що пропонується увазі читачів, заслуговую на увагу.

Як повідомляє Протокол, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в офтальмологічному відділенні районної лікарні, а згодом перебував на амбулаторному лікуванні. В той час на одному є інтернет-ресурсів  були розміщені матеріали відповідача, що є журналістом, про його спілкування в лікарні з медсестрою, щодо стану здоров'я позивача  з відповідним коментарями. Ця обставина і стала підставою для звернення позивача до суду з позовом до зазначеного журналіста про відшкодування моральної шкоди через розголошення лікарської таємниці.

Рішенням  районного суду  в задоволенні позову відмовлено, але апеляційним судом зазначене рішення скасоване та ухвалено нове, яким позов задоволено частково, - з відповідача стягнуто на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5 000 грн та судові витрати.

Таке рішення прийняте незважаючи на те, що відповідач в судовому засіданні позовних вимог не визнав і поясняв, що як журналіст, він виконуючи свої обов'язки, виявив бажання перевірити важність хвороби позивача і в лікарні спілкувався тільки з медсестрою, яка жодної інформації про стан здоров'я позивача йому не надавала. Ніякої лікарської таємниці він не порушував, так як не мав доступу до неї, а оприлюднив тільки інформацію про стан здоров'я позивача, як депутата районної ради.

Зазначаючи підстави такого рішення, суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 286 ЦК Українифізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Ст. 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» передбачено, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Відповідно до ст.40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», медичні працівники та інші особи,яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

За своїм характером у відповідності до ст.ст. 39-1, 40 "Основ законодавства України про охорону здоров"я", ст. 11 Закону України "Про інформацію" відомості про стан здоров'я людини відносяться до конфіденційної інформації, яка має обмежений доступ.

Ухвалою від 9 червня 2017 р. цю справу було призначено  до судового розгляду у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, але рішення суду касаційної інстанції, нажаль, відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Аналізуйте судовий акт: Підставою для стягнення моральної шкоди є делікт, за порушення договору моральна шкода не стягується, в тому числі і при порушенні прав споживачів (ВСУ у справі № 6-1575цс16 від 9 листопада 2016р.)

Моральна шкода відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки незалежно від її вини (Постанова ВСУ від 5 березня 2012р.)

Встановивши розповсюдження недостовірної негативної інформації суд зобов‘язав відповідача цю інформацію спростувати та відшкодувати моральну шкоду (Рівненський міський суд, суддя Доля В. А.)

                                                                                                                  

 

                                                                                                    Справа № 460/1849/15                                

                                                                                              Провадження № 22-ц/783/5959/16                      

                                                                                                               РІШЕННЯ

                                                                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                21 листопада 2016 року                                              м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: позивача(апелянта) - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року,-

в с т а н о в и л а:

В червні 2015р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди через розголошення інформації про стан здоров'я.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в результаті нападу на нього невідомих осіб, йому було спричинено тілесні ушкодження. З 15 травня по 19 травня 2015 року, він знаходився на стаціонарному лікуванні в офтальмологічному відділенні Новояворівської ЦРЛ, а з 20 травня по 29 травня 2015 року, він лікувався, перебуваючи на амбулаторному лікуванні. 21 травня 2015 року, порушуючи режим роботи лікарні, у його відсутність, в офтальмологічне відділення зайшов відповідач ОСОБА_3 і шахрайським способом, використовуючи засоби стеження і таємної відеозйомки, користуючись недосвідченістю чергової медсестри, незаконно відзняв та пізніше оприлюднив інформацію, що містилися в його медичних документах, зокрема в історії хвороби. Відеоматеріали з цією інформацією були розміщені в соціальних мережах, зокрема в інтернет-ресурсі «Громадський контроль Яворівщини», з відповідним коментарем відповідача. Дії відповідача ОСОБА_3 грубо порушують його конституційні права, зокрема ст.32 Конституції України, в якій зазначається, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте та сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Його цивільні права, як громадянина, гарантовані статтею 286 Цивільного кодексу України, в частині першої якої визначено, що фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Частина третя цієї статті передбачає, що фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної в частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку із виконанням службових обов'язків або з інших джерел. Також були порушені його права, які зазначені в статтях 39-1, 40 «Основ законодавства України про охорону здоров'я». В результаті таких дій відповідача ОСОБА_3, у нього відбулися нервові зриви, порушився сон, зіпсувалися стосунки з оточуючими людьми. Його роздратованість позначилася у відношенні з колегами по роботі та на його педагогічній діяльності, відбулася ремісія хвороби, які він лікував впродовж тривалого часу, загострився цукровий діабет, яким він хворіє з 2010 року. Він змушений був додатково купляти лікарства, на яких витратив майже 900 гривень. Спричинену йому моральну шкоду він оцінює в розмірі 15000 гривень.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач - ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що в результаті дій відповідача ОСОБА_3, у нього погіршився стан здоров`я, відбулись нервові зриви , загострився цукровий діабет, яким він хворіє з 2010 року, після чого йому довелось додатково купляти лікарства, погіршились відносини з оточуючими людьми та колегами на роботі. Також були порушенні його Конституційні права, зокрема ст.32 Конституції України, в якій зазначається, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте життя. Крім того, апелянт вказує і на те, що порушенні його цивільні права, зокрема право на таємницю про стан свого здоров`я. Враховуючи вищевказане, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 15000 грн..

В судове засідання, яке було призначено на 21 листопада 2016р. відповідач ОСОБА_3 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що дає апеляційному суду право, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 Цивільного процесуального кодексу(далі-ЦПК) України, розглянути справу у його відсутності. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта(позивача) на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 був позбавлений можливості знайомитись із медичними документами позивача, а відтак не міг розголосити лікарську таємницю. Разом з тим, судом не встановлено факту заподіяння позивачу моральної шкоди.

Проте, погодитись з такими висновками суду, колегія суддів не може з таких підстав.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 15 травня 2015 року по 19 травня 2015 року, знаходився на стаціонарному лікуванні в офтальмологічному відділенні Новояворівської районної лікарні №1, а з 20 травня 2015 року по 26 травня 2015 року, лікувався, перебуваючи на амбулаторному лікуванні.

Судом також встановлено, що в інтернет-ресурсі «Громадський контроль Яворівщини» були розміщені матеріали відповідача ОСОБА_3, про його спілкування в лікарні з медсестрою, щодо стану здоров'я позивача ОСОБА_2, з відповідним коментарем.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовних вимог не визнав, разом з тим пояснив, що як журналіст, він виконуючи свої обов'язки, виявив бажання перевірити важність хвороби позивача ОСОБА_2 і в лікарні спілкувався тільки з медсестрою, яка жодної інформації про стан здоров'я позивача йому не надавала. Ніякої лікарської таємниці він не порушував, так як не мав доступу до неї, а оприлюднив тільки інформацію про стан здоров'я позивача, як депутата Яворівської районної ради.

Відповідно до частини 1 статті 286 ЦК України, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Статтею 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» передбачено, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Лікарська таємниця - це відомості про хворобу, медичне обстеження, огляд та їхні результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, які стали відомі медичному працівникові або іншій особі у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків.

Відповідно до ст.40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

За своїм характером у відповідності до ст.ст. 39-1, 40 "Основ законодавства України про охорону здоров"я", ст. 11 Закону України "Про інформацію" відомості про стан здоров'я людини відносяться до конфіденційної інформації, яка має обмежений доступ.

З огляду на ці обставини, колегія вважає, що суд не взяв до уваги, що спричинення моральної шкоди позивач пов'язував з порушеннями його немайнових прав, зокрема із розголошенням інформації про стан його здоров'я.

Так, за змістом позовної заяви, апеляційної скарги та пояснень сторони позивача випливає, що моральна шкода йому спричинена, зокрема, оприлюдненням інформації про стан здоров'я позивача, що визнав в суді першої інстанції і сам відповідач ОСОБА_3.

Отже, цей факт згідно з вимогами ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

У відповідності до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Не підлягає сумніву, що поширення інформації про стан здоров'я, тобто порушення гарантованих Конституцією та чинним законодавством немайнових прав фізичної особи, безперечно спричиняє їй моральні страждання.

Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначене залишив поза увагою, не врахував роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" , у порушення ст. ст. 213 , 214 ЦПК України не дав належної оцінки доводам позивача та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоду в повному обсязі.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди судова колегія виходить із вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та визначає суму відшкодування, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості у розмірі 5000 грн.

Згідно ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року - задовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 12 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 243, 60 грн.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

          Головуючий:                                                                   О.М.Ванівський

          Судді:                                                                               Р.П. Цяцяк

                                                                                                    Н.О. Шеремета

Залишити коментар