Перейти до основного вмісту

Адвокат закликав ГРД не маніпулювати із шкідливими пропагандистськими антиправовими стереотипами СРСР

Спільнота правників обурена заявами та окремими правовими позиціями, які демонструє ГРД у оцінці кандидатів на посади суддів під час первинного кваліфікаційного оцінювання, конкурсів на посади суддів, у тому числі і до Верховного Суду тиражуванням ідей, які народилися у СРСР,  та безпідставним шельмуванням суддів, подвійними стандартами у підходах та маніпуляціями із шкідливими стереотипами у ставленні до правників.

«Юристи усіх професій країни уважно слідкують за перебігом кваліфікаційного оцінювання, яке проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів країни, і вкрай обурена випадками порушення фундаментальних правових принципів, що іноді  демонструють висновки, інформації, заяви Громадської ради доброчесності, –  говорить юрист, адвокат Олексій Вербовський.  – Я хотів би звернути увагу на той факт, що вкрай шкідливим для розвитку правової системи країни є демонстрація громадськими активістами – членами Громадської ради доброчесності, які користуються безпрецедентною довірою громадян, реанімування та нав’язувати громадянами ідей, які мали б померти під уламками ідеології радянської репресивної машини».

За словами адвоката, йдеться, по-перше, про підходи ГРД щодо оцінювання кандидатів на посади суддів, де прослідковується ототожнення діяльності адвоката із його клієнтом. «Зокрема, у висновку по одному із членів ВРП вказано, що оскільки він  як адвокат, на посаді юристконсульта надавав юридичні послуги компаніям, пов’язаним із бізнес-структурами конкретної політичної особи, то це має означати, на думку оцінювачів, про її «залежність від клієнта». Такий підхід є абсолютно маніпуляційним», – вважає адвокат.

По-друге, за його словами ГРД використовує прийом ототожнення дій особи із діями його родичів «Що ж ми читаємо у блогах, постах, чуємо у виступах членів ГРД: сина такого-то стане суддею, громадянин відмовився від звинувачень судді, але у суді такі жахливі родичі… Для більш старшого покоління – це жахлива радянщина та її сумнозвісна боротьба з дітьми, родичами «ворогів народу...», – розмірковує адвокат.

ГРД1

По-третє, тиражування як факту досить умовних припущень, які не ґрунтуються  на жодних доказах, а можуть бути доведені лише у процесі кримінального провадження не мають права бути оприлюднені взагалі, наполягає юрист. «Кримінально-процесуальне законодавство передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин. Тож тиражування Громадською радою доброчесності безпідставних звинувачень, без доведення вини особи через вирок суду, який набув законної сили, це не лише пряме порушення Конституції України. В очах правників – це повне руйнування конституційного принципу про презумпцію невинуватості особи. Якщо так можна «доброчесним у законі», то що робитимуть інші?», – каже юрист.

Намір замінити відсутність фактів у висновках звинуваченнями в участі «у злочинних схемах», існування яких поки не встановлено вироком суду – це небезпечна гра на публіку, спроба замінити  факти руйнуванням репутації особи – ще один відомий з радянського минулого прийом пропаганди. Для правників же – це означає порушення принципу правової визначеності. Звинувачення в ухваленні «сумнівних, незаконних рішень» – це по суті спроба приміряти на себе повноваження суду вищої інстанції чи прокуратури, вважає юрист, наголошуючи, що це не передбачено повноваженнями ГРД. «Сумнівним виглядає використання  медіаформатів для поширення інформації з висновків ГРД як нібито вже встановлених фактів. Адже загальновідомим є позиція ЄСПЛ, що ЗМІ не може діяти як суд, – говорить адвокат О.Вербицький. – ЗМІ –  це місце для дискусій. Та чи є вони  там, коли говорить ГРД? – велике питання».

На думку правника, деякі інші дії Громадської ради доброчесності також прямо суперечать вимогам закону, яким врегульовано її діяльність. Наприклад, надання оцінок судовим рішенням, участь у політичних акціях, перфомансах, численні виступи у ЗМІ, публічне тиражування шкідливих стереотипів.

ГРД2

«Закон «Про судоустрій і статус суддів» прямо вказує, що Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. ГРД «збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає ВККСУ інформацію чи висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє, має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді», – говорить правник. – «Закон не надав ГРД права на перфоманси, навішування ярликів. Зі слів членів ГРР постійно чуємо: «ручні судді» «вовчий суд», «потвори в  мантіях» тощо. Тисячі годин ефірів цих стереотипів. На жаль, це факти радше паплюження авторитету особи, судді, адвоката, чи суду  замість юридичних фактів. Таке чуємо, коли висновок ГРД не підтриманий ВККСУ. Не має ГРД права і на дії, які мають ознаки привласнення функцій прокуратури чи суду. Та хоча б самі демонстрували пристойну поведінку… Шкода, що через це все гарна ідея залучення громадськості до оцінки діяльності суддів, така собі м’яка альтернатива виборності судді може бути нівельована», – переконаний юрист.

«Для нас правників,  це небезпечні сигнали руйнування правової матерії, нехтування ключовими цінностями Конституції, судова інквізиція. Історія як відомо, вже дала оцінку подібномі інквізиторам, і СРСР. Вважаю, ГРД слід негайно припинити цю практику та повернути і процес, і публічну стилістику у правове поле і межі пристойності», – переконаний правник.

Залишити коментар