Перейти до основного вмісту

Антикорупційний суд: міжнародний досвід та українські реалії

Кирило Гарник

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кирило Гарник у своєму блозі на ЦензорНет про створення, умови ефективної діяльності Антикорупційного суду в Україні та міжнародний досвід у цій сфері.

Нещодавно Президент Петро Порошенко підписав закон про Вищий антикорупційний суд.

Документ передбачає, що Вищий антикорупційний суд діятиме як суд першої та апеляційної інстанції та розглядатиме кримінальні провадження, пов’язані з вчиненням правопорушень, які містять корупційну складову.

Антикорупційний суд почне роботу за умови призначення щонайменше 35 суддів Вищого антикорупційного суду, із них не менше 10 повинні бути суддями Апеляційної палати.

Президент прогнозує, що Антикорупційний суд почне роботу вже цього року. Але для цього ще слід прийняти закон, який встановить механізм його фізичного та юридичного створення.

Ситуацію ускладнює спір навколо однієї з правок, внесених до прийнятого закону. Йдеться про норму, згідно з якою Вищий антикорупційний суд не розглядатиме апеляційні скарги на вироки, винесені судами першої інстанції у справах НАБУ, переданих до моменту його створення. Це все додатково може ускладнити процес запуску Антикорупційного суду, зокрема прийняття технічного закону для запуску суду.

За таких умов, скоріше за все, новий суд зможе почати роботу не раніше наступного року.

Наскільки він буде ефективним, покаже лише час.

Створення Антикорупційного суду – це одна з вимог західних партнерів Україні, проте ні в Сполучених Штатах, ні в Німеччині, ні у Франції, наприклад, таких судів немає. Там усі суди антикорупційні. І це має сенс.

Загалом у країнах ЄС антикорупційні суди в тій чи іншій формі існують лише в Словаччині, Болгарії та Хорватії. Їх ефективність – питання доволі дискусійне. Наприклад, Словаччина за 10 років існування такого суду в рейтингу сприйняття корупції піднялася всього на два пункти.

У своїй більшості антикорупційні суди створюють у не дуже благополучних країнах, таких як Пакистан, Мексика, Бангладеш, Індонезія, Малайзія та Філіппіни. В останній, до речі, – і це доволі відомий випадок – одного з суддів антикорупційного суду викрили в корупції.

Тож маємо розуміти, що антикорупційний суд – це не гарантія знищення корупції, а скоріш показник ставлення Заходу до нашої країни.

Є кілька причин, для чого створюють антикорупційні суди.

По-перше, це зменшення навантаження на суддів, адже вони розглядатимуть справи лише однієї категорії.

По-друге, це підвищення кваліфікації суддів завдяки жорсткому відбору та високим вимогам, зокрема і до доброчесності, для кандидатів в Антикорупційний суд.

До речі, одне з принципових положень закону, на якому наполягли західні партнери України, це участь міжнародних експертів у призначенні суддів до Антикорупційного суду.

Вважаю неприпустимим, щоб при оцінюванні та проходженні конкурсів ми залучали якісь міжнародні організації та західних експертів. У нашій країні ми повинні були б самі розібратися з правовідносинами, що регулюватимуть створення і конкурс до Антикорупційного суду.

Існує також ймовірність, що створення Вищого антикорупційного суду порушить чинну систему.

Донедавна в судовій системі зберігався оптимальний баланс: господарська юстиція, адміністративна юстиція, суди загальної юрисдикції і окремо Конституційний суд. Додатковий суд може внести серйозні протиріччя.

Окрім того, питання викликає і законність рішень антикорупційних судів. Коли одні й ті ж категорії справ паралельно розглядаються судами загальної юрисдикції та спеціалізованими, це означає застосування різних процедур розгляду. Це, відповідно, ставить під питання законність таких рішень.

Усі ці аспекти слід врахувати під час запуску Антикорупційного суду в Україні.

Однак, попри доволі суперечливий міжнародний досвід і труднощі для судової системи, я все-таки вважаю, що Антикорупційний суд може бути ефективним в Україні.

Але для цього необхідно забезпечити реформування всієї системи. Не можна просто створити новий суд, залишивши все інше так, як і було. Це зокрема стосується і підвищення зарплат суддів, створення нормальних умов їхньої праці, посилення захисту від зовнішнього впливу. І тут йдеться не тільки про антикорупційних суддів, але й про всіх інших.

А наразі залишається сподіватись, що антикорупційні судді будуть професійними та незалежними, а сам суд не перетвориться на «картинку для Заходу» та «кишеньковий» інструмент влади для тиску на неугодних чиновників.

Залишити коментар