Перейти до основного вмісту

Світлана Дьоміна: у спільноти арбітражних керуючих великі проблеми

Керівник саморегулівної організації арбітражних керуючих міста Києва Сергій Боярчуков в інтерв’ю інформаційному порталу «Банкрутство & Ліквідація» надав свої коментарі щодо справи про банкрутство ПрАТ «Росава» та надав оцінку діям арбітражного керуючого Світлана Дьоміної, яка виконувала повноваження ліквідатора підприємства. Своє бачення ситуації щодо справи Росави, обставини особливого інтересу до даної справи з боку Ради арбітражних керуючих м. Києва та про конфлікт інтересів Сергія Боярчукова у вказаній справі детально розповіла арбітражний керуючий Світлана Дьоміна. Про це пишуть «Українські новини».

У відомому всьому професійному співтовариству медіа-ресурсі «Банкрутство та ліквідація» 20 серпня 2020 року була розміщена стаття Сергія Боярчукова «Сергій Боярчуков: про проблеми спільноти арбітражних керуючих треба кричати», у якій автор від імені Ради арбітражних керуючих Києва, користуючись статусом Голови Ради, розповсюдив негативну інформацію стосовно виконання мною повноважень ліквідатора ПРАТ «Росава». При цьому, пан Боярчуков посилався на документи, отримані від «досвідченого» арбітражного керуючого Іллі Комлика, який звернувся до Ради арбітражних керуючих Києва з невизначених причин та надав на розгляд Ради «цілу низку документів», які, начебто, підтверджують порушення мною норм професійної етики арбітражного керуючого. При цьому, жодного посилання на порушення конкретних норм Кодексу професійної етики арбітражних керуючих у статті зазначено не було, проте серед матеріалів, що, начебто, розглядалися Радою Києва, були вибірково надані документи фінансово-господарської діяльності  ПРАТ «Росава», інформація про банківські трансакції, посилання на відеосюжети з висловлюваннями третіх осіб.

Цитую текст статті, наданий як особисте висловлювання пана Боярчукова: «Ми говоримо про гроші підприємства-банкрута». Мені особисто була надана характеристика «новачок в професії», «однозначно недосвідчений», який не має право отримувати такі складні справи, як справа заводу «Росава» та «не має необхідного багажу знань та навичок».

Вочевидь, пан Боярчуков, який взяв на себе відповідальність оцінювати професійну діяльність інших арбітражних керуючих, наділений якоюсь невідомою мені компетенцією та надзвичайними професійними навичками, які дають йому право судити інших, розділяти наших колег на «досвідчених» та «новачків»?

Тоді я хочу спитати його особисто:

  • 1) Чи розуміє він різницю між здійсненням перевірок діяльності арбітражного керуючого на предмет дотримання законодавства та контролю за дотриманням арбітражним керуючим професійної етики? Які органи на його думку уповноважені здійснювати такі рівні контролю за діяльністю арбітражних керуючих?
  • 2) Чи відомо пану Боярчукову, якими повноваженнями він наділений як голова Ради арбітражних керуючих м. Києва та які органи НААКУ мають повноваження здійснювати контроль? Як в НААКУ розподіляються повноваження між Радою НААКУ та радами регіонів?
  • 3) Чи відомо пану Боярчукову та його «досвідченому» колезі Іллі Комлику про зміст п. 6 статті 12 КУПБ, відповідно до якої «Арбітражному керуючому забороняється розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з його діяльністю, і використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб»?

Таких питань у мене, пересічного арбітражного керуючого, до моїх "досвідчених" колег дуже багато, але, я вважаю за доцільне залишити проблеми підвищення їх кваліфікації у компетенції відповідних освітніх закладів та Міністерства юстиції України. Хочу лише нагадати їм зміст статті 7 (Конфіденційність) Кодексу професійної етики арбітражного керуючого, затвердженого професійною спільнотою майже рік тому: "Арбітражний керуючий у своїй діяльності дотримується конфіденційності, що вказує на неможливість розголошення третім особам інформації про Боржника, Кредитора, іншу інформацію, отриману ним у зв'язку з виконанням своїх повноважень. Зазначене правило не поширюється на випадки, коли відповідно до закону арбітражний керуючий зобов'язаний розголосити (повідомити іншим особам) вказану інформацію, або коли відповідно до закону треті особи мають право на отримання такої  інформації, або ж коли таке розголошення викликане необхідністю виконання функцій, покладених на нього Кодексом з процедур банкрутства".

Хочу пояснити, що ПРАТ "Росава" є містоутворюючим підприємством, його діяльність не можна зупинити одномоментно, в тому числі тому, що воно забезпечує енергобезпеку цілого регіону, про що мені як ліквідатору було неодноразово наголошено, в тому числі, Білоцерківською міською радою Київської області.

Питання законності, відповідності та повноти виконання мною повноважень ліквідатора ПРАТ "Росава" було предметом перевірки Міністерства юстиції, про що пан Боярчуков розповів у своїй статті. Але, дивна річ: результати перевірки моєї діяльності органом контролю теж не влаштовують Сергія Григоровича. Незважаючи на те, що останнім часом він дуже активно захищає колег-арбітражних керуючих, до яких є багато претензій з боку як Міністерства юстиції, так і правоохоронних органів, в той самий час саме до мене, навіть після перевірки, яка не виявила жодних порушень, у пана Боярчукова дуже багато претензій. Чи не здається дивним, що питання стосовно моєї діяльності на ПРАТ "Росава" виникли у шановних панів Комлика та Боярчукова саме зараз, після мого відсторонення від виконання обов’язків ліквідатора ПРАТ "Росава" та призначення Іллі Комлика?

Я не відкрию будь-якої таємниці, оскільки це процесуальні питання, якщо повідомлю громадськість про те, що Ілля Комлик призначений ліквідатором ПРАТ "Росава" дуже дивним чином: без рішення комітету кредиторів та без застосування автоматизованої системи, з грубими порушеннями процесуального законодавства. Ці обставини зараз розглядаються апеляційною інстанцією за моєю скаргою. Може саме тому пан Боярчуков вважає «глибинною проблемою» комітет кредиторів ПРАТ «Росава», що складається з державних органів, з яким важко домовитися та який неможливо контролювати. Посилання в статті на проблеми Фонду гарантування в процедурі банкрутства ПРАТ «Росава» теж мають штучний характер. Існують лише проблеми фінансових компаній, що придбали права вимоги Фонду до ПРАТ «Росава» з величезним дисконтом та інтереси яких в справі про банкрутство ПРАТ «Росава» представляє компанія пана Боярчукова ЮФ «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери».

Процедура банкрутства ПРАТ «Росава» - ласий шматок, до якого бажають долучитися структури та фахівці, які мали та мають відношення до Сергія Боярчукова та його компанії. Це, зокрема, і Ілля Комлик, який в минулому був співробітником ЮФ «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери».

Все наведене вище вказує не на відсутність достатньої компетенції моїх «досвідчених» колег, а до наявного конфлікту інтересів та недобросовісну конкуренцію, задля якої використовується регіональна рада саморегулівної організації, яку ми разом створювали останні роки, слід відзначити, зовсім для інших цілей. Матеріали, неправомірно, в порушення норм Кодексу професійної етики, оприлюднені щодо мене, використовуються для дискредитації мене як арбітражного керуючого. Припускаю що на думку авторів, це повинно допомогти їм підчас розгляду поданої мною апеляційної скарги, щодо відстоювання своїх професійних прав та оскарження свого неправомірного відсторонення від виконання обов’язків ліквідатора ПРАТ «Росава», з яким я не згодна.

Якщо питання контролю за діяльністю арбітражних керуючих, що здійснюється СРО, щодо дотримання статуту СРО, Кодексу професійної етики арбітражного керуючого та інших рішень СРО є незрозумілим для деяких членів НААКУ та їх «лідерів», хочу зазначити, що він передбачений ст. 20 КУПБ та здійснюється шляхом проведення позапланових виїзних та невиїзних перевірок. Відповідно до статуту НААКУ, єдиним органом, що розглядає матеріали перевірок діяльності арбітражного керуючого та, у разі виявлення за результатами перевірки ознак дисциплінарного проступку, вирішує питання про внесення до дисциплінарної комісії подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності, є Рада арбітражних керуючих України (не треба плутати з Радою арбітражних керуючих м. Києва), що прямо передбачено п. 13.10.11 Статуту НААКУ.

Хочу нагадати всім колегам, що саме незалежні та високопрофесійні арбітражні керуючі оскаржили та скасували у суді ту редакцію «Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство», що передбачала рівні кваліфікації та ранжувала арбітражних керуючих на «досвідчених» та «недосвідчених». Я на своєму прикладі хочу довести, що немає арбітражних керуючих «досвідчених» та «новачків», «сильних» та «слабких», «командних» та «одинаків».  Ми всі є рівні, процесуально незалежні, захищені Законом та нашою спільною професійною організацією.

Вважаю що інформація, оприлюднена у статті «Сергій Боярчуков: про проблеми спільноти арбітражних керуючих треба кричати», принижує мою професійну честь та гідність, ділову репутацію як арбітражного керуючого, створює конфлікт інтересів та призначена для здійснення тиску на мене та використання посади з метою недобросовісної конкуренції.

Світлана Дьоміна,

арбітражний керуючий

Залишити коментар