Перейти до основного вмісту

Лайфхак: як не платити судовий збір?

Кирило Гарник

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва

А у вас є зайві 616 700 гривень? А 704 гривні 80 копійок? Ось, ось. Звісно, “зайвих” немає. Але якщо ви все ж вирішили “посудитися”, то вам доведеться їх знайти. Бо судовий збір – задоволення не з дешевих. Але у світі є, як з’ясувалося, альтернатива. Називається ця альтернатива – медіація. І ні, жодного стосунку до медіа ця історія не має.

Медіація – це альтернативне вирішення спору, або процедура, за якої сторони обговорюють конфлікт і прагнуть вичерпати його без втручання суду.

Сьогодні розповім вам про те, як цей інститут працює, які має переваги та недоліки. А потім ми з вами разом подумаємо, чи є місце для медіації в українських реаліях?

Що таке ця медіація?

Як я вже зазначив вище, медіація – це коли ми вирішуємо конфлікт за допомогою спеціально тренованої третьої сторони, що допомагає дійти згоди й уникнути передачі справи до суду. Цей спосіб зазвичай не такий формальний, він забирає менше часу та грошей. Основні умови доволі прості. По-перше, сторони мають звернутись добровільно. По-друге, медіатор повинен бути незалежним і нейтральним. По-третє, все це відбувається конфіденційно. Це фактично переговори, на яких сторони конфлікту безпосередньо взаємодіють між собою та прагнуть вирішити проблему, а не завдати одна одній збитків.

Вони і їхня медіація

Така практика є дуже поширеною за кордоном. У США, Канаді, Великій Британії, Нідерландах та інших країнах відсоток справ, залагоджених способом медіації, сягає 70-80%. Цей метод застосовується у вирішенні спорів, що стосуються комерційних угод, трудових, цивільних і сімейних питань, справ щодо компенсації збитків працівникам. Тобто це справи, що не передбачають надскладних судових процедур і не містять речових доказів.

В Україні норми здійснення медіації мали б визначатися Законом України «Про медіацію», прийнятим у першому читанні в 2016 році. Але друге читання всі процеси наразі пригальмувало.

Медіація і її переваги

На початку я вже писав, що медіація економить час та гроші, але на цьому плюси не закінчуються. Таке врегулювання спору дає змогу знайти рішення, вигідне для обох сторін. Крім того, медіація може слугувати запобіжним заходом для подальших конфліктів. Переговори зазвичай проводять у дружній (наскільки це вдається) атмосфері. Таким чином стає можливим збереження нормальних ділових відносин між сторонами спору. І все ж стосовно економії: з фінансового погляду, вона доволі значна, зокрема зважаючи на нещодавні підвищення судових зборів. Строки проведення врегулювання спору теж вражають – законодавство деяких країн чітко встановлює термін для вирішення конфлікту. Доволі часто цей термін становить до 30 днів. Отже, справа не затягується, і ймовірність виконання угоди значно підвищується. Крім того, варто виділити момент конфіденційності.

Медіація і конфіденційність

Судовий розгляд – досить часто процес публічний. А отже, конкуренти або недоброзичливці сторін можуть дізнатись подробиці справи. Якщо ж конфлікт вирішується через медіацію, такого статись не може – єдиним документом, що фіксує перебіг переговорів, є угода про врегулювання конфлікту. Решта залишається таємницею. Це дає можливість сторонам вийти з конфлікту, зберігши репутацію, гідність і позитивну тональність в інформаційному просторі.

Варто також зазначити, що є ще одна, не така очевидна, перевага. Вирішення конфліктів на добровільних засадах, базуючись на спільних інтересах і бажанні порозумітися, – однозначно культурний крок уперед. Я маю на увазі культуру спілкування. Якщо українцям вдаватиметься вирішувати свої спори шляхом медіації, то це можна розглядати як позитивний індикатор розвитку суспільства. Адже це означає, що людям властива взаємоповага. А отже – культивуються правильні цінності!

Досудове врегулювання господарських спорів і медіація: в чому різниця?

Досудове врегулювання – це послідовний комплекс дій, спрямований на безпосереднє вирішення спорів між підприємствами й організаціями з приводу порушених майнових прав і законних інтересів, який застосовується до порушення судової процедури. Цей добровільний порядок врегулювання спору реалізується у формі претензійного провадження, у який не втручається суд.

Різниця між таким способом врегулювання та “медіацією” – відсутність професійного “медіатора”, який, як свідчить світова практика, серйозно допомагає владнати конфлікт завдяки грунтовній правовій підготовці. Тому зовсім ототожнювати ці поняття все ж не варто. І, будемо відверті, ефект від цих, на перший погляд, схожих процедур – принципово різний.

Роль суду

Я визнаю, що всі альтернативи мають право бути в сучасному світі. Але все ж – роль суду ця історія аж ніяк применшувати не може. Адже конфлікти не на життя, а на смерть усе-таки присутні в нашому житті й нікуди ми від цього не подінемося... Така людська природа.

Також не варто забувати, що природа конфліктів, які можна врегулювати в досудовому порядку, – дуже обмежена. Тому нові методи, що дають змогу вирішувати певні види непорозумінь, – це прекрасно, суди дійсно варто розвантажувати. Але все ж варто не заграватися в “мир-дружбу-жвачку” в конфліктах дійсно принципових, адже в такій історії поставити крапку зможе виключно суд.

 

Источник: https://censor.net.ua/b3059645

Залишити коментар