Перейти до основного вмісту

Питання юрисдикції: меседж від Великої палати Верховного суду

Якщо позивач, оскаржуючи рішення державних реєстраторів, як підстави для позову вказує виключно протиправні владні, управлінські рішення чи дії реєстратора, за відсутності доводів щодо невиконання умов угоди, — це справа адмінсуду

Відповідно до останніх правових позицій Верховного суду, які є обов’язковими для врахування усіма судами, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Про це в коментарі для «Ракурсу» заявив суддя-спікер Одеського окружного адміністративного суду, кандидат юридичних наук Ігор Завальнюк.

Натомість, за його словами, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір матиме приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Разом із тим, участь суб'єкта владних повноважень є обов’язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Водночас не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Тож цілком логічним було ухвалення 4 квітня 2018 року Великою палатою ВС постанови у справі № 817/1048/16. У вказаній справі товариство з обмеженою відповідальністю оскаржувало рішення приватного нотаріуса як державного реєстратора щодо реєстрації права оренди на земельні ділянки за іншим товариством. Вирішуючи зазначений спір, ВП ВС дійшла висновку, що спірні правовідносини пов’язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, аналізуючи зазначену справу, можна було б дійти єдиного висновку, що спори з державними реєстраторами мають приватноправовий характер та підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки у будь-якому разі стосуються майнового інтересу й обов’язково впливатимуть на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії вчинено.

Однак того ж дня, 4 квітня 2018 року, Велика палата ВС в іншій справі № 826/9928/15 за позовом фізичної особи до приватного нотаріуса як державного реєстратора про скасування рішення про державну реєстрацію прав на квартиру за іпотекодержателем ухвалила інше рішення, яким цього разу спір з державним реєстратором віднесла до адміністративного. Підставою для такого висновку слугував факт того, що позовна заява не містить доводів щодо невиконання умов цивільно-правової угоди; у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії приватного нотаріуса, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

На перший погляд, можна було дійти висновку про наявність протилежних висновків Великої палати ВС з одних і тих самих правовідносин. Однак це не є правильно.

Уважно проаналізувавши ці рішення в їх системному та логічному зв’язку, вбачається, що ці висновки не є алогічними та суперечливими. Велика палата ВС передала учасникам спірних правовідносин важливий меседж: якщо позивач, оскаржуючи рішення, дії чи бездіяльність державних реєстраторів, як підстави для позову вказує виключно протиправні владні, управлінські рішення чи дії реєстратора, і виключно вони підлягають дослідженню судом, за відсутності доводів щодо невиконання умов цивільно-правової угоди, — така справа належить до юрисдикції адміністративного суду, в іншому випадку — підлягає розгляду залежно від суб'єктного складу сторін (позивача) в порядку цивільного чи господарського судочинства.

Залишити коментар