Перейти до основного вмісту

Рішення ЄСПЛ у справі про розголос подробиць особистого життя у ЗМІ

Заявник подав позов до ЄСПЛ з метою запобігання відсутності в  законодавстві Англії вимоги про попереднє повідомлення об'єкта публіцистичного матеріалу, яке робить приватне життя останнього надбанням публіки та вимагаючи відшкодування заподіяної шкоди в зв'язку з поширенням конфіденційної інформації і вторгненням в його приватне життя за опублікування інформації, що розкривала подробиці сексуального життя Заявника.

Національні суди Англії відхилили вимогу заявника про судову заборону, оскільки відповідні матеріали більше не носили приватний характер в зв'язку з їх широким розповсюдженням в друкованому вигляді та в мережі Інтернет. Матеріали були настільки широко поширені, що проміжна судова заборона не мала би жодних практичних наслідків. Тим не менше, Заявнику було присуджено 60 000 фунтів стерлінгів в якості компенсації. Заявник скаржився на те, що влада Англії, не зобов'язавши ЗМІ завчасно повідомити його про можливість клопотати про проміжну судову заборону і таким чином запобігти оприлюднення матеріалів, які порушили його право на повагу до приватного життя, не дотрималась своїх позитивних зобов'язань, передбачених статтею 8 Конвенції. Заявник наполягав на тому, що він є жертвою порушення Конвенції, не дивлячись на присуджену йому національним судом компенсацію. Він стверджував, що компенсація не могла вважатися адекватним засобом відшкодування шкоди, враховуючи, що факти приватного життя і фотографії інтимного характеру були навмисно піддані публічному розголосу через газету і сайт в мережі «Інтернет».

Взявши до уваги потенційну охолоджуючу дію вимоги про попереднє повідомлення, серйозні сумніви в ефективності останнього, а також широку свободу розсуду держави в цій сфері, ЄСПЛ прийшов до висновку, що положення статті 8 Конвенції не вимагають обов'язкового попереднього повідомлення. Відповідно, ЄСПЛ зробив висновок, що відсутність такої вимоги в законодавстві Англії не склало порушення статті 8 Конвенції. Він постановив, що Конвенція не вимагає від преси попереднього повідомлення про майбутні публікаціях осіб, які в них фігурують.

Аналізуйте судовий акт:

«Маркс проти Бельгії» (Marckx v. Belgium) від 13.06.1979 р.;

«Фон Ганновер проти Німеччини» (Von Hannover v. Germany), заява № 59320/00

«Стаббингс та інші проти Об’єднаного Королівства» (Stubbings and Others v. United Kingdom) від 22.10.1996 р.

«Карако проти Угорщини» (Karakó v. Hungary) від 28.05.2009 р., заява № 39311/05,

«X. и Y. проти Нідерландів» (X. and Y. v. Netherlands) від 26.03.1985 р.

«Одьєвр проти Франції» (Odièvre v. France), заява № 42326/98

Текст рішення - protocol.ua.

Залишити коментар