Перейти до основного вмісту

«Ще зі школи дитина повинна розуміти як працює суд та довіряти йому», - суддя Олександра Яновська

В інтерв’ю «Дзеркалу суддів України» суддя Великої Палати Верховного Суду Олександра Григорівна Яновська розповіла про своє ставлення до формування бренду суду та судової влади, про важливі складові успішної співпраці зі ЗМІ, особливості своєї щоденної роботи та про чинники, які стоять на заваді незалежності суддів.  

-    Олександро Григорівно, в одному зі своїх інтерв’ю Ви сказали, що Верховний Суд повинен задати високу планку для судів нижчих інстанцій, стати для них прикладом. Як повинна будуватись така робота? Що в цьому напрямку вже зроблено? 

Кожен суддя є незалежним в прийнятті своїх рішень. Водночас, у нас в країні ще дуже сильно розвинутим є патерналізм, який в судовій системі проявляється, в тому числі, у вигляді суттєвої залежності судової практики від позицій вищих судів. Саме тому важливим є показати приклад не тільки застосування закону не з позицій позитивізму, але із урахуванням, перш за все, фундаментальних прав людини. Я думаю, що кожен суддя Верховного Суду розуміє цю відповідальність. Крім того, нова форма судових рішень теж, можливо, з часом буде взята за основу і апеляційними судами. Варто також згадати, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які набрали чинності 05.08.18р., вже передбачають таку функцію Верховного Суду як надання методичної допомоги судам першої та апеляційної інстанцій.

-    Якої мети Ви прагнете досягти на посаді судді Великої Палати Верховного Суду?

Мета кожного судді, я так вважаю, це справедливе вирішення тих правових конфліктів, з якими люди йдуть до суду. Звісно, такий структурний підрозділ Верховного Суду як Велика Палата, має свої специфічні завдання. Це і юрисдикційні спори, і питання перегляду судових рішень після встановлення ЄСПЛ порушень, допущених національними судами. Мені хотілось би відчувати, що наші рішення ставлять крапку в складному і довготривалому юридичному спорі. І ця «крапка» - наша правова позиція – буде корисною не тільки в конкретній справі, але і може бути застосовною і в інших правових ситуаціях іншими суддями. Намагаюсь викладати судові рішення та окремі думки саме з такою метою.

-    Залишається невирішеним питання з Верховним Судом України. Яким чином, на Вашу думку, повинен бути вирішений цей конфлікт?

Це питання тлумачення Конституції України і законів України. Я думаю, що свою позицію найближчим часом сформулює Конституційний Суд. В усякому разі, будь-яке рішення цієї проблеми не повинно підірвати вкотре надію суспільства на реформування судової системи та її перезавантаження. Кожен, хто намагається вирішити це питання, має розуміти і пам’ятати, чому та заради чого відбувалось реформування судової системи України.

-    Дехто з Ваших колег через надмірну завантаженість починають свій робочий день ледь не о пів на п’яту ранку. О котрій починається і коли закінчується Ваш робочий день? 

Справді, навантаження навіть дещо більше, ніж на яке ми розраховували. Я була призначена на посаду судді Касаційного кримінального суду і вочевидь розуміла, що справ буде багато. Коли мене було обрано колегами до складу Великої Палати, як і інші судді, я вважала, що роботи буде замало і навіть дещо сумувала з цього приводу. Однак недовго… Справ до Великої Палати надходить дуже багато. Здебільшого підставою для розгляду справи Великою Палатою є колізія щодо юрисдикції правового спору. Але ми також розглядаємо окремі категорії справ навіть як апеляційна інстанція. Найбільша кількість справ відноситься до адміністративної юрисдикції. Однак кожен суддя Великої Палати має вивчити матеріали по всіх справах і мати свою власну позицію з кожного питання. Тому, хоч о п’ятій ранку я на роботу і не приходжу, але з роботи бувало йшли і о 12 годині ночі.

-    Скільки людей на сьогодні працюють разом з Вами? Такого офісу достатньо для продуктивної роботи судді Великої Палати Верховного Суду? 

В офісі кожного судді Верховного Суду працюють два помічника, консультант та секретар. У суддів адміністративної та цивільної юрисдикцій по троє помічників, в зв’язку із великим навантаженням. В цілому, кількісний склад офісів суддів достатній, але далеко не завжди якісно він є рівномірним. Є необхідність по-новому підходити до підготовки справ до розгляду, написання судових рішень. Я дуже задоволена своїм офісом, але хотілось би більшої допомоги в роботі від загальних відділів Верховного Суду. Наприклад, судді гостро потребують аналітичної допомоги з питань узагальнення практики самого   Верховного Суду та практики ЄСПЛ. Навіть в межах Великої Палати нам необхідно постійно ураховувати наші правові позиції з метою забезпечення єдності судової практики. Також лише на стадії розробки знаходяться програмні продукти, які б могли забезпечити необхідний рівень узагальнення та пошуку правових позицій Верховного Суду з окремих питань.

-    Ви досить часто спілкуєтесь зі ЗМІ – даєте коментарі та інтерв’ю. Як Ви оцінюєте співпрацю органів судової влади з громадськістю і ЗМІ? До якої межі суд може бути відкритим для суспільства?

Я відношусь до категорії «новеньких» суддів, які прийшли до судової гілки влади з науки та з адвокатури. Думаю, що саме цим можна пояснити більшу відкритість для ЗМІ порівняно із так званими «кар’єрними» суддями. Очевидно, що важко довіряти тим людям, які є закритими для спілкування. Тому я переконана в тому, що спілкування між суддями та представниками громадськості, ЗМІ має відбуватись на постійній та широкій основі. Мені надзвичайно імпонує ідея рекламування судової діяльності. Я маю на увазі, що починаючи із школи дитина має знати і розуміти як працює суд, має довіряти суду. Образ суду має з часом, як і образ поліції, трансформуватись в образ захисної державної інституції. Водночас, багато залежить і від самих ЗМІ. Наприклад, якщо я розміщую інформацію про участь в якомусь заході – конференції, круглому столі, громадському обговоренні – варто висвітити основні питання, що були підняті на цьому заході, тези виступів. На жаль, часто зустрічається і таке, що журналіст приділяє увагу зовсім іншому:  що їли, що пили, в що були одягненні. Повага має бути взаємною і лише тоді буде співпраця між судами і ЗМІ.

-    У суддівській спільноті багато говориться про довіру до суду, але мало йдеться про формування бренду суду, судової влади. Чи потрібно, на Вашу думку, приділяти окрему увагу цьому питанню?  

Частково я про це якраз і говорила, відповідаючи на попереднє питання. В кожній справі є позитивні і негативні моменти. Суд не ідеальний державний інститут. Але історія людства не вигадала нічого іншого для вирішення спірних питань ніж Суд. І творити Суд, творити правосуддя необхідно всім разом. Судді виконують свої професійні обов’язки, сторони реалізують свої процесуальні права, громадськість має право спостерігати за цим змаганням. Але якщо під час судового розгляду сторони чи присутні дозволяють собі зневагу чи образливе ставлення до Суду, варто замислитись: чи хочуть ці люди правосуддя, чи навпаки, вони довіряють лише праву сили. Суд не існує там не немає довіри і поваги до нього. І плекати це необхідно постійно. Очевидно, що, перш за все, довіра і повага має бути завойовна судовими рішеннями, поведінкою та особистостями суддів.

-    Судова реформа в країні триває, але чи здатна вона, на Вашу думку, виконати наступні завдання – зробити суд повністю незалежним та таким, якому цілковито довіряють громадяни? 

Ми почали нашу розмову саме з цього: кожен суддя має бути незалежним. Відверто кажучи, завжди вважала правильною думку про те, що на заваді залежності, так само як і корупції, стоїть лише особистість самого судді. Хоча, варто визнати, що є низка організаційних, нормативних чинників, які можуть сприяти чи навпаки заважати становленню незалежної судової системи. Я прийшла в Верховний Суд саме тому, що бачила, в якій руїні знаходиться наша судова гілка влади. І іншого шляху ніж відновлення довіри до Суду немає, адже без Суду немає держави. Це не тільки нелегке завдання, але і не короткострокове. Завтра ніхто не просинається в іншій країні. Це наша країна, наша система правосуддя і нам всім разом її будувати на тих засадах, які визнанні в міжнародному співтоваристві. 

Спілкувалась Аліса Ткачук, джерело фото - особиста сторінка судді у мережі Facebook

Залишити коментар