Перейти до основного вмісту

Щодо необхідності визначення місця проживання дитини при розірванні шлюбу

Автор: Кондратенко Тетяна, адвокат АО «АФ»АКТІО»,

членкиня Комітету цивільного права та процесу Ради адвокатів Київської області

 

В нашій державі продовжує просліджуватись негативна тенденція розлучень. І як показує практика Китаю, введені карантинні заходи можуть її лише погіршити. Подружжя, яке і раніше мало певні непорозуміння, залишившись фактично ізольованим від оточення, має шанс остаточно переконатися в помилковості шлюбу та безпідставності його збереження.

Зрозуміло, що рішення, прийняті в такий непростий період, можуть бути  передчасними. І тому більшість адвокатів порадить спершу звернутись до психолога чи медіатора, для врегулювання конфліктної ситуації.

Проте, якщо ви все ж вирішили розірвати шлюбні відносини, то варто, насамперед, вжити заходи, спрямовані на упередження вас від можливих негативних наслідків, що можуть виникнути після розірвання шлюбу.

Вирішити спірні питання до розірвання шлюбу.

Всі спірні питання (поділ майна, визначення місця проживання дітей, порядок участі у вихованні дітей) варто вирішити до розірвання шлюбу, оскільки достатньо спокійні на час розірвання шлюбу відносини між подружжям через певний час після розірвання шлюбу можуть погіршитись. Найчастіше це відбувається через необхідність сплати аліментів, створення одним з подружжя перешкод в спілкуванні батька/матері з дитиною, а інколи і через розуміння помилковості прийнятого рішення.

Визначати місце проживання дитини.

При розірванні шлюбу необхідно визначати місце проживання дитини, тобто визначати в договірному або судовому порядку місце, де буде проживати дитина разом з батьком/матір’ю.

Усні домовленості не працюють.

На жаль, продовжує прослідковуватись тенденція, коли подружжя розлучається та домовляється усно про те, що дитина буде проживати з кимось з них. Мотивом для цього слугують начебто гарні відносини які між ними існують

Крім того, більшість заспокоює формулювання, яке міститься в мотивувальній частині рішення суду про розірвання шлюбу про те, що дитина буде проживати з нею/ним, яке помилково сприймають, як визначення місця проживання дитини.

Однак з часом відносини між колишнім подружжям можуть зіпсуватись і в цій ситуації інший із подружжя може згадати про відсутність рішення чи договору про визначення місця проживання дитини, що може призвести до наступного розвитку дій.

«Законне» викрадення»

Так, одного дня колишній чоловік/дружина може забрати дитину із садочка/школи/ дитячого майданчика та відмовиться повертати іншому з подружжя, з яким проживає дитина відповідно до їх усних домовленостей. Ви підете до адміністрації садочка/школи із звинуваченнями, а вони скажуть, що діють лише в межах повноважень, оскільки передали дитину батьку/матері.

Далі ви спробуєте звернутись до правоохоронних органів, але оглянувши ваше рішення про розірвання шлюбу в мотивувальній частині якого зазначено, що дитина має проживати з вами, повідомлять, що дані зазначені в мотивувальній частині не мають доказового значення, та й батько/мати не може викрасти власної дитини.

А потім численні суди та звернення до правоохоронних органів, і в кращому випадку знаходження компромісу з батьком/матір’ю, який/яка «законно» викрали дитину та укладення договору чи мирової угоди.

Тобто, якщо ви не визначите місце проживання дитини в договірному або судовому порядку, може виникнути ситуація «законного» викрадення, коли один із подружжя забирає дитину без згоди іншого та не повертає, але при цьому нічого не порушує, оскільки він/вона не позбавлені батьківських прав та відповідно до статті 141 СК України мають такі ж права на дитину.

Для того, щоб запобігти такому негативному розвитку подій, пропонуємо визначити місце проживання дитини в один із запропонованих способів:

Способи визначення місця проживання дитини:

  1. укласти договір, в якому визначити місце проживання дитини та участь другого із батьків у вихованні дитини. Такий договір має бути нотаріально посвідчений.
  2. звернутись до суду з позовом про розірвання шлюбу та одночасним визначенням місця проживання. Це можливо лише у випадку, коли другий із подружжя не заперечує, а також у випадку систематичного ігнорування відповідачем судових засідань.

На даний час вже існує відповідна судова практика, так Верховний суд залишив в силі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2018 року, яким одночасно з розірванням шлюбу визначено місцем проживання дитини (рішення Верховного суду від 15.01.2020 року, справа № 200/952*/18).

  1. у випадку недосягнення згоди щодо місця проживання дитини, одночасно із зверненням до суду з позовом про розірвання шлюбу, потрібно подати позов про визначення місця проживання.

При цьому, радимо одночасно подати заяву про забезпечення позову (ст. 150 ЦПК України), в якій просити тимчасово визначити місце проживання разом із заявником до набрання рішенням законної сили.

Наведені правові інструменти допоможуть захистити ваші права та попередити випадки «законного» викрадення дітей. Головне не відкладати питання по визначенню місця проживання на майбутнє та вчасно звернутись до адвоката.

 

Залишити коментар