Перейти до основного вмісту

Україна під домашнім арештом, або Карантин з точки зору права

Автор: Олексій Фазекош, адвокат, кандидат юридичних наук, голова Ради адвокатів Закарпатської області

Преамбула: Вчора один з лідерів Закарпаття, народний депутат Віктор Балога написав на своїй сторінці у Фейсбук наступне: «Оцінюючи останні дії влади по боротьбі з поширенням коронавірусу, зазначу наступне: карантині заходи, які будуть діяти в країні з 6 квітня, не відповідають правовому режиму надзвичайної ситуації та є порушенням закону. З одного боку, вони прямо обмежують права громадян, з іншого – залишаються напівмірами, які не матимуть суттєвого впливу на подолання епідемії коронавірусу в країні». І потім додає: «Саме тому, вважаю, що влада має зробити наступні кроки: узаконити прийняті урядом карантинні заходи через запровадження в країні надзвичайного стану. Потрібно закінчувати із самодіяльністю різних органів влади, які по-своєму виконують рішення Кабміну, та на законних підставах визначити права та обов’язки громадян України в умовах боротьби з епідемією». Мені ця думка припала до душі, а тому я вирішив проаналізувати, а наскільки законною є вся ця антивірусна самодіяльність влади.

карантин

Сьогодні, 6 квітня, стало відомо про те, що до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов щодо оскарження встановленого Кабінетом Міністрів України обмеження на переміщення осіб, або як його ще називають в народі «Карантин 2.0».

Зокрема, позивач просить суд визнати протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в частині, що стосується заборони з 6 по 24 квітня 2020 року переміщуватись групою більше ніж із двох осіб, відвідувати парки, сквери, зони відпочинку та спортивні майданчики, а також перебувати на вулиці без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи спеціальний статус. Позивач вважає, що оскаржуваною Постановою встановлено незаконні обмеження його права на свободу вільного пересування у вказаний період. За повідомлення прес-служби суду наразі вирішується питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Водночас слідкуючи за розвитком подій, уважний читач може підмітити, що суд не лише розмірковує про відкриття справи, але й про її об’єднання з іншими аналогічними позовами. Принаймні, лише в ЗМІ станом на сьогодні написали про пів-десятка позивачів з аналогічними позовами до ОАСК проти Кабміну. Це і невідомий поки підприємець з Одеси, і ряд адвокатів, і народний депутат В.Гончаренко. Свої вимоги вони обгрунтовують дость логічно.

По-перше, заборона роботи громадського транспорту є обмеженням права на свободу пересування. Таке обмеження може бути засноване тільки на законі. Постанова Кабміну не є таким законом і Кабмін не мав повноважень вводити таку заборону.

По-друге, заборона права на мирні зібрання (концерти, мітинги, лекції, релігійні свята) може бути проголошена тільки судом, тобто виходить що Кабмін незаконно привласнив собі повноваження суду.

І по-третє, заборона деяких видів підприємницької діяльності (ресторани, магазини, перукарні, спортзали, коворкінг, лекторії, побутові послуги) є дискримінацією одних підприємців по відношенню до інших. Також тут присутнє порушення конституційного права людини на гідний рівень життя, оскільки люди позбавлені певної їжі і можливості купити одяг і потрібні їм послуги.

Насправді, це навіть неповний перелік «незаконних» дій Кабміну, який запровадив карантин, і особисто для мене як правника така кількість судових позовів проти карантину була очікуваною. Та й не тільки для мене, але й для багатьох громадських діячів та політиків.

Так, буквально вчора один з лідерів Закарпаття, народний депутат Віктор Балога написав у Фейсбук наступне: «Оцінюючи останні дії влади по боротьбі з поширенням коронавірусу, зазначу наступне: карантині заходи, які будуть діяти в країні з 6 квітня, не відповідають правовому режиму надзвичайної ситуації та є порушенням закону. З одного боку, вони прямо обмежують права громадян, з іншого – залишаються напівмірами, які не матимуть суттєвого впливу на подолання епідемії коронавірусу в країні». І потім додає: «Саме тому, вважаю, що влада має зробити наступні кроки: узаконити прийняті урядом карантинні заходи через запровадження в країні надзвичайного стану. Потрібно закінчувати із самодіяльністю різних органів влади, які по-своєму виконують рішення Кабміну, та на законних підставах визначити права та обов’язки громадян України в умовах боротьби з епідемією».

Мені ця думка припала до душі, а тому я вирішив проаналізувати, а наскільки законною є вся ця антивірусна самодіяльність влади.

Спочатку про карантин.

Вирішивши, що пік коронавірусу в Україні припаде на Великдень (припущення, яке не ґрунтується на жодних об’єктивних даних), уряд раптом запропонував до 24 квітня заборонити наступне:
- перебування в громадських місцях без вдягнутої маски чи респіратора;
- переміщення групою осіб більше ніж дві особи, крім випадків службової необхідності та супроводу дітей;
- перебування в громадських місцях осіб, які не досягли 16 років, без супроводу повнолітніх;
- відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон, крім вигулу домашніх тварин однією особою та у випадку службової необхідності;
- відвідування спортивних та дитячих майданчиків;
- проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Всі перераховані заборони можна розглядати як з точки зору медичної доцільності, так і у розрізі правових підстав.

Щодо медицини, то тут можна сказати коротко: повний хаос. Якось дивно, що родина з 5 осіб може жити під одним дахом, але не може разом йти вулицею. Взято зі стелі твердження про те, що підлітка від зараження врятує присутність дорослої людини. Є запитання і щодо відвідування спортивних майданчиків: кому і чим зашкодить "самотня" пробіжка? Аж сьогодні по соцмережам вже гуляє відео, як в Києві 10 поліцейських ловлять 1 плавця, який вирішив перепливти Дніпро, аби позайматись спортом на відкритому повітрі.

ловець

І вже повною нісенітницею є прогулянка у лісопарковій зоні, на яку в собак є більше прав, аніж у дітей, приречених сидіти вдома. Самі медики вже неодноразово наголошували на тому, що ризик підчепити "корону" на вулиці є в рази меншим, аніж в магазині чи в аптеці. До речі, іншим рішенням уряду магазини та аптеки в разі крайньої потреби дозволили відвідувати й людям із підтвердженим коронавірусом, то де ж логіка у всіх цих заборон?

Про медичні маски навіть розповідати ніяково. Раніше заборону виходити без них на вулицю анонсував прем’єр-міністр Денис Шмигаль, але він обіцяв ввести таку норму лише після того, як ринок захисних засобів буде насичено. Але ринок не насичено – маски так само лишаються в дефіциті. Їх можна купити онлайн за спекулятивною ціною – в середньому за 20 грн за штуку. Цілком очевидно, що за таких умов одноразова маска перетворюється на багаторазову, яку будуть носити аж до 24 квітня, одягаючи задля охоронця в "Сільпо", а не задля боротьби з епідемією. Цікаво, що кількома тижнями раніше головний санітарний лікар України, заступник міністра охорони здоров'я Віктор Ляшко закликав українців не скуповувати хірургічні маски, оскільки їхнє використання не захистить від коронавірусу. Аналогічні рекомендації дає і Всесвітня організація охорони здоров'я. Згідно з інформацією на сайті ВООЗ, для запобігання інфікуванню носити маску рекомендується тільки людям із симптомами ГРВІ (щоб не заразити оточення) і здоровим людям, якщо вони надають допомогу людині з підозрою на Covid-19.

Але час перейти до правових моментів. Отож, на підставі чого усіх українців посадили під домашній арешт?

Як відомо, будь-яка урядова постанова – це підзаконний акт, тобто вона має ґрунтуватися на положеннях закону і цілком відповідати їм. Без винятків. Постанова № 255 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (яка замінила постанову від 16 березня 2020 р. № 215, яка замінила постанову від 11 березня 2020 р. № 211) мала б випливати з положень принаймні трьох профільних законів – Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", Основ законодавства України про охорону здоров'я і Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Натомість, випливає постанова № 255 лише з першого із вказаних законів, причому тільки з однієї його статті – 29.

Відповідно до цієї статті, яка має назву "Карантин", у рішенні про встановлення карантину визначаються, зокрема, тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. При цьому як урядова постанова має відповідати закону, так і закон має відповідати Конституції України. Інакше це неправильний закон і його можна не виконувати. Тому неправильно думати, що згадана стаття 29 дає повноваження Кабміну встановити будь-які обмеження прав громадян та додаткові обов'язки. У ст. 64 Конституції на цей випадок чітко передбачено: "Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України".

Тепер звернімося до найголовнішого, а саме – до Конституції України. Стаття 33 гарантує усім громадянам свободу пересування; стаття 19 говорить про те, що "ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством"; стаття 21 декларує, що права людини в нашій державі є "невідчужуваними та непорушними", а стаття 22 – що "конституційні свободи гарантуються і не можуть бути скасовані". Таким чином, постановою Кабміну обмежено одночасно низку конституційних прав і свобод: право на повагу до гідності (і водночас дозволено таке, що принижує гідність, поводження); свободи пересування; право на невтручання в особисте і сімейне життя; право безперешкодно відправляти колективно релігійні культи і ритуальні обряди; право збиратися мирно, без зброї та проводити збори, мітинги, походи і демонстрації; право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом; право на страйк; право непрацездатних батьків на піклування з боку їхніх повнолітніх дітей тощо!

До речі, окрім порушення низки статей Конституції, в «карантинній постанові» Кабміну є також порушення і Європейської конвенції з прав людини. Справа в тому, що в разі бажання звузити права громадян у ситуації боротьби з пандемією коронавірусу, Україна повинна була заявити про відступ від окремих положень Європейської конвенції з прав людини, які є частиною українського національного законодавства. Дуже багато держав в Європі, оголошуючи карантин, так і зробили, але не наш уряд.

Йдемо далі. Карантин в Україні може бути введений тільки в відношенні особливо небезпечних хвороб. ГРЗ такою не є. До того ж карантин може ініціювати тільки головний санітарний лікар. Причому тільки в тому випадку, якщо в Україні президентом введений режим надзвичайного стану, який своєю чергою може бути введено тільки при епідемії, а епідемічний поріг, встановлений МОЗ України, - не менше 191 тис хворих. Чого за всіма статистичними показниками ще не відбулось. Значить, Кабмін тільки з цих підстав вже порушив закон і процедуру введення карантину.

статистика


Вочевидь, для повної ясності треба зрозуміти й те, а чи живе зараз Україна в умовах надзвичайного стану?

Існує спеціальна процедура запровадження надзвичайного стану, яка полягає в тому, що спочатку Кабмін готує відповідне подання з обґрунтуваннями необхідності запровадження такого стану, відтак на підставі цього президент країни готує указ, а затверджує його (або ні) Верховна Рада.

Так, Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» визначає надзвичайний стан як особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Режим запровадження надзвичайного стану суворо регулює Конституція та законодавство України.

Для цього має бути здійснено шість кроків:
1. РНБО або Кабмін пропонують президенту ввести надзвичайний стан в усій Україні або в окремих регіонах;
2. Президент видає указ про запровадження надзвичайного стану, після чого негайно звертається до Верховної Ради України;
3. Парламент збирається не більше ніж у дводенний термін, щоб розглянути президентський указ;
4. Верховна Рада може підтримати ініціативу про введення надзвичайного стану (повністю чи з рекомендаціями) або ж відхилити її;
5. Якщо депутати затверджують указ президента, в Україні (або в зазначених регіонах) оголошується надзвичайний стан;
6. Після цього указ про введення надзвичайного стану негайно оприлюднюється в ЗМІ.

Надзвичайний стан в Україні може бути введено на строк не більше 30 діб і не більше 60 діб в окремих її місцевостях. У разі необхідності надзвичайний стан може бути продовжений Президентом України, але не більше ніж на 30 діб. Важливо, що в указі президента про введення надзвичайного стану мають бути чітко прописані: обґрунтування такого режиму, межі території надзвичайного стану (де саме його вводять), час і термін дії надзвичайного стану, перелік і межі надзвичайних заходів (які права будуть обмежені та на який час), а також виконавці заходів режиму надзвичайного стану (хто буде здійснювати необхідні заходи і які повноваження отримує).

Оскільки всього цього зроблено не було (принаймні, поки що), то не можна казати, що Україна керується законом про надзвичайний стан.
Тоді, можливо, законом "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру"? Лаконічності заради його називають просто – "законом про надзвичайну ситуацію". До речі, зараз чимало ЗМІ розгорнули довжелезні пояснення на тему того, чим надзвичайна ситуація відрізняється від надзвичайного стану. Але не варто поспішати з висновками, оскільки цей закон не діє – його було скасовано!

акс

Тобто і цей акт також не є правовою підставою для нашої нинішньої ситуації.

Тож лишається тільки один варіант: Кодекс цивільного захисту – багатосторінковий документ, де прописано, зокрема, і дії органів влади на випадок епідемії. Певні обмеження громадян в правах підпадають під дію цього закону, але не можна сказати, що він виконується, оскільки держава в односторонньому порядку повністю ігнорує свої обов’язки. Але вимагає їх неухильного дотримання від громадян.

Звернемо увагу лише на два моменти. По-перше, Кодекс декларує обов’язкове забезпечення державою засобами індивідуального захисту всіх громадян, які опинилися на постраждалій від стихійного лиха чи епідемії території. Певна річ, що йдеться про безкоштовне забезпечення. Нічого подібного в українських реаліях немає й близько. Наші громадяни готові купувати захисні засоби та ліки за власним коштом, але штучно створений дефіцит позбавляє їх і такої можливості. Бо одноразові маски виявилися вивезеними за кордон, тести на коронавірус приватизувала близька до влади лабораторія, а популярні ліки від проявів простудних захворювань просто зникли з аптек.

А тепер – про другий момент. Стаття 21 Кодексу цивільного захисту говорить про те, що громадяни України мають право на "соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків". Навіть більше: вони також мають право на "медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання фізичних і психологічних травм". Не будемо зараз говорити про стан української медицини і про те, в яких умовах перебувають в інфекційних відділеннях лікарень хворі із підозрою на коронавірус. Візьмемо виключно економічний аспект проблеми. Чи планує Україна відшкодовувати вимушений простій для бізнесу та тих бюджетників, яких зараз змусили писати заяви про відпустку без збереження заробітної плати? Цієї теми побіжно торкнулася міністр соцполітики Марина Лазебна, яка пообіцяла накинути субсидій для оплати комунальних послуг тим, хто втратив роботу протягом останнього часу. В середньому така подачка становитиме 300 грн, повідомила вона. Подібна щедрість просто вражає. Якісь цифри, взяті зі стелі, котрі невідомо на чому ґрунтуються і які аж ніяк не корелюють ані з прожитковим мінімумом, ані з мінімальною зарплатою, ані з іншими соціальними нормативами…

Все це не є виконанням положень Кодексу цивільного захисту. Все це ані на йоту не наближає нас до тих цивілізованих країн, де поряд з жорсткими обмеженнями для постраждалих сформований і набрав чинності перелік пільг та преференцій.

А тому, вочевидь, у ситуації, коли уряд ще більше закручує гайки, на нього можна поскаржитися до суду. Поскаржитись можна, а от забезпечити позов в цій частині або хоча б призупинити дію «антикарантинних» обмежень – ні! Тут доречно згадати про Закон України №460-IX від 15.01.2020 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Закон набув чинності ще 8 лютого, і відтепер пункт 1 частини третьої статті 151 КАСУ звучить так: «Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов’язку вчиняти певні дії». Саме Кабмін до цього переліку було вписано вперше в історії, що фактично означає, що уряд став недоторканим для суду. Іншими словами, закон, що буцімто мав на увазі оптимізацію роботи судової гілки влади, насправді просто заблокував низку позовів. Нині фізична чи юридична особа не може призупинити на час розгляду справи ані заборону ходити втрьох вулицями, ані «не з’являтися там без масок або не бігати на стадіоні». Держава стала недоторканою, хоча у статті 129 Конституції й сказано, що однією з основних засад судочинства є "рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом".

До того ж є рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року, котрим визнана неконституційною заборона суду здійснювати забезпечення позову". Але влада, як бачимо, переступила й через цей вердикт КСУ, котрий є остаточним і не підлягає оскарженню. А це означає, що до винесення рішення першої інстанції (усі ці позови до ОАСК, про які я казав вище), а точніше, якщо це рішення «встоїть» в апеляції, то ці заборони «на прогулянки в парках» є абсолютно законними і посилання на Конституцію для поліцейських буде як спів для глухого. Тобто потім, незаконність штрафів і їх протиріччя з Конституцією можна буде довести в суді, але виключно в індивідуальному порядку.

Врешті-решт, Конституція чітко передбачає: "Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності", а ось про незнання підзаконних актів у ній не йдеться! Впевнений, що судові органи адекватно відреагують на всі ці неправові «підходи» Кабміну і скасують «карантинну» постанову, що в свою чергу відновить принцип верховенства права, а державні органи зрозуміють, що не можна свавільно порушувати права людини, прикриваючись "благими" намірами.

Тим не менш, ще раз наголошу, що до моменту скасування цього акту в суді, слід підкорятись законним вимогам правоохоронних органів та рішенням влади.

І найголовніше – піклуйтесь про своє здоров’я самостійно!

***

А на закінчення статті, в якій зробив спробу проведення правового аналізу наявних проблем з українським варіантом карантину, хотів би наголосити на наступному. І карантин закінчиться, і вірус минеться. Головне - не варто піддаватись паніці і втрачати надію, що за будь-яких карантинів і коронавірусів чи інших загроз, Україна залишалась Правовою державою, яка живе за справжніми демократичними цінностями.

Залишити коментар