Перейти до основного вмісту

Вакцинувати не можна помилувати?

Активна дискусія з приводу необхідності вакцинації точиться не один рік поспіль і за цей час суспільство поділилось на два табори. З одного боку ті, хто робить щеплення за графіком і по рекомендованому МОЗ протоколу, а з іншого боку ті, хто навідріз відмовляється робити такі процедури собі чи своїм дітям.

Так що таке вакцинація: право чи обов’язок? Юрист Олег Юдін у своїй статті виданню Протокол пояснює всі аспекти цього доволі непростого питання. За його словами, прихильники думки про те, що щеплення – це їхнє особисте право, аргументують свою позицію ч. 3 и 4 ст. 284 ЦК України, відповідно до яких: «Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування».

Аналогічні правила встановлені і в ч. 1 та 4 ст. 43 «Основ законодавства України про охорону здоров’я».

«На основі цих норм робиться висновок про те, що, оскільки, будь-яке, в тому числі і профілактичне втручання потребує інформаційної добровільної і усвідомленої згоди і при цьому особа має право на відмову від профілактично вакцинації, но виходить, що вакцинація це лише право, а не обов’язок», - зазначає юрист. Однак, разом з тим, для того, щоб розставити всі крапки над «І» в цьому питанні, Олег Юдін звертається до практики Європейського суду з прав людини.

Так, в п. 62 і 63 Постанови ЄСПЛ у справі «Претті проти Сполученого Королівства» було зазначено, що при наданні медичної допомоги, навіть в тих випадках, коли відмова від конкретного методу лікування може призвести до летального випадку,  примусове медичне лікування без згоди дієздатного, повнолітнього пацієнта є втручанням в його або її право на фізичну недоторканність і посяганням на права, гарантовані статтею 8 Європейської конвенції.

ЄСПЛ також звертав увагу, що для збереження сенсу свободи на відмову від лікування необхідно, щоб у пацієнта було право приймати рішення на основі своїх власних поглядів і цінностей, якими б ірраціональними, нерозумними і недалекоглядними вони не здавалися іншим особам (п. 136 рішення ЄСПЛ у справі «Релігійна громада Свідків Єгови в м Москві проти Російської Федерації»).

Але, разом з тим, в п. 85 і 136 рішення ЄСПЛ у справі «Релігійна громада Свідків Єгови в м Москві проти Російської Федерації» суд також прямо вказав, що «у держави, безсумнівно, є інтереси щодо захисту і охорони життя і здоров'я своїх громадян. ... в певних випадках дані інтереси матимуть пріоритет у порівнянні з правом громадянина на самовизначення. ... держава може в ряді випадків зобов'язати громадян пройти медичні процедури з метою усунення загрози заподіяння шкоди здоров'ю населення ... ».

«Як бачимо, висновки ЄСПЛ досить однозначні - право особи на відмову від лікування закінчується там, де починаються інтереси держави в питаннях забезпечення безпеки здоров'я всього населення. Людина має право розпорядитися своїм особистим життям, відмовившись від лікування або профілактики, якими б абсурдними були його мотиви. Але держава має право нав'язати громадянину свою волю, подолавши його відмову, якщо виникають ситуації, пов'язані з необхідністю усунення загрози заподіяння шкоди здоров'ю населенню країни», - говорить юрист.

Для того, щоб досконало розібратись в цьому питанні, Олег Юдін аналізує мету і завдання вакцинації. «Отже, виділяють дві основні мети вакцинації:

1. Вироблення особистого імунітету.

2. Створення колективного імунітету.

Причому, якщо індивідуальний імунітет захищає окремо взяту особистість, то колективний імунітет захищає цілі групи людей. Наприклад, в ці групи входять особи, особливо вразливі до захворювань, але які часто не можуть безпечно отримувати вакцини:

- Люди без повноцінної імунної системи, в тому числі без робочої селезінки.

- Люди, які отримують хіміотерапію, чия імунна система ослаблена.

- Люди з ВІЛ.

- Люди похилого віку.

- Ті, хто має інші медичні протипоказання.

Наприклад, якщо хворий на кір, оточений людьми, які були вакциновані проти кору, то хвороба не може бути легко передана будь-кому, і вона швидко зникне. Це і називається «імунітет спільноти».

Як бачимо, в питанні вакцинації дуже тісно переплелися як приватні інтереси окремо взятого індивідуума, включаючи його право на відмову від вакцинації, так і інтереси суспільства в цілому, підкріплені правом держави на примус.

Якщо виходити з концепції, що масова вакцинація має подвійну мету (так воно і є), то тоді цілком логічною і абсолютно обґрунтованою стає норма ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», згідно з якою: «Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень».

З урахуванням вищенаведеної думки ЄСПЛ, можна стверджувати, що положення ч. 4 ст. 284 ЦК України та ч. 4 ст. 43 «Основ законодавства України про охорону здоров'я», що дають особі право на відмову від лікування і профілактики, співвідносяться з положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», які встановлюють обов'язок пройти вакцинацію, як загальна норма і спеціальна. При цьому норми, що дають право на відмову від вакцинації, - загальні, а встановлюють обов'язок вакцинації, - спеціальні.

А, як відомо ще з часів Стародавнього Риму, спеціальна норма права витісняє загальну.

Отже, вирішуючи питання про конкуренцію вищенаведених норм, слід зробити висновок про те, що право пацієнта на відмову від лікування не безмежне, оскільки обов'язок зробити профілактичні щеплення, встановлена ​​ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційніх хвороб», домінує над правом на відмову від вакцинації.

Те, що вакцинація не право, а саме обов'язок, підтверджується також тим, що закон встановив певні санкції для осіб, які відмовилися від вакцинації.

Наприклад, згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «дітям, які не отримали профілактичні щеплення, відповідно до календаря щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється».

Крім того, санкції встановлені не тільки для дітей, які ухилились з волі батьків від вакцинації. Аналогічні санкції є і для дорослого населення країни, хоча про такі аспекти чомусь мало хто говорить. Так, згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»:

«Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмові або Ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від Виконання зазначених видів робіт ».

Як бачимо, обов'язок пройти вакцинацію підкріплена державним примусом у вигляді відповідних санкцій за невиконання такого обов'язку. Причому, слід зазначити, що встановлені законом санкції спрямовані виключно на забезпечення безпеки як осіб, які відмовилися від вакцинації, так і осіб, які можуть опинитися з ними в контакті. Примусу до вакцинації закон не містить. Тобто нікого примусово вакцинувати не можна, але можна обмежити в реалізації деяких прав.

Виходячи з викладеного, можна зробити висновок про те, що якби держава розглядало вакцинацію виключно як право окремо взятого індивідуума, а не як його обов'язок, безпосередньо пов'язаний із забезпеченням захисту всього суспільства від інфекційних захворювань, то не встановлював би відповідних санкцій», - йдеться у статті юриста.

У підсумку Олег Юдін зазначив, що:

1. З урахуванням подвійної мети вакцинації вакцинування є обов'язком, а не правом, і такий обов'язок виправданий інтересами всього суспільства.

2. Право на відмову від лікування допускається державою до тих пір, поки наслідки такої відмови стосуються виключно особистості пацієнта.

3. Як тільки відмова від лікування може спричинити негативні наслідки для суспільства в цілому, держава набуває право примусу до вакцинації і встановлює санкції за відмову.

4. Закон допускає відмову від профілактичної вакцинації лише за медичними протипоказаннями.

 

Залишити коментар